м

Створення власної освітньої програми: поради Державної служби якості освіти України директорам шкіл

Освітня програма – один із чинників, що визначає якість освітньої діяльності, та є джерелом інформації під час проведення:

• інституційного аудиту – зовнішнього оцінювання діяльності школи;
• самооцінювання – внутрішнього комплексного вивчення роботи закладу.

Разом з тим власна освітня програма дає змогу школі реалізувати автономію: зафіксувати спільно вироблені цінності закладу, запропонувати власне бачення навчального плану, розподілу навчальних годин.

Як школі розробити власну освітню програму

Освітня програма дозволяє реалізувати право на освіту через практичну діяльність учасників освітнього процесу саме у процесі навчання. Розробляється вона відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти і має враховувати потреби та інтереси учнів, спроможність закладу освіти.

Власну освітню програму школа може розробляти на основі типової чи іншої освітньої програми або на основі державних стандартів загальної середньої освіти. Важливо пам’ятати, що у власній освітній програмі мають бути враховані структурні компоненти типової освітньої програми, а обсяг навантаження учнів – не менший, ніж у типовій освітній програмі.

Заклад може на власний розсуд розробити одну наскрізну для усіх рівнів освіти програму, або ж окрему – для кожного рівня. Водночас на кожному рівні та навіть для кожного класу вона може мати власну специфіку.

В освітній програмі зазначається перелік модельних навчальних програм, які використовуються закладом освіти в освітньому процесі, або навчальних програм, розроблених у закладі освіти та затверджених педагогічною радою, а також навчальних програм, затверджених Міністерством освіти і науки. У навчальному плані вказується тижневий обсяг навантаження та його розподіл між освітніми галузями і навчальними предметами (курсами) на кожен рік навчання.

Розпочинаючи роботу над розробленням освітньої програми, директор закладу та його заступники можуть створити робочу групу та залучити до неї вчителів. Робоча група у свою чергу вивчає нормативну базу та, за наявності, результати самооцінювання школи й обирає шлях, за яким розроблятиметься освітня програма: на основі типової чи нетипової програми, або ж Державного стандарту. Після власне розроблення проєкту освітня програма обговорюється та схвалюється педагогічною радою й затверджується наказом закладу освіти. У разі створення освітньої програми на основі Державного стандарту, така програма має пройти експертизу і затвердження у Державній службі якості освіти України.

Структура освітньої програми

Як уже зазначалось, освітня програма так чи інакше має враховувати структуру типової освітньої програми, втім заклад, розробляючи власну програму на основі Державного стандарту, може змінювати цю структуру, відображаючи зазначені нижче компоненти в тій чи іншій формі:

1. Пояснювальна записка

У пояснювальній записці зазначаються тип закладу, реквізити установчих документів; нормативні документи, відповідно до яких розробляється програма (закони України «Про освіту», «Про повну загальну освіту», постанови КМУ, накази МОН щодо затвердження типових освітніх програм тощо); мета та завдання діяльності закладу освіти, а також особливості й умови роботи закладу.

2. Вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою

Розробляючи власну програму на основі типової заклад, як правило, використовує вказані у ній вимоги до осіб, за потреби вносячи власні уточнення. Втім школа може сформувати і власний опис таких вимог, розробляючи програму на основі Державного стандарту.

Як правило, такі вимоги стосуються віку здобувачів освіти та наявності в них освіти певного рівня (наприклад, початкової – для оволодіння освітньої програмою базового рівня). Додаткові вимоги можуть встановлюватись у спеціалізованих закладах загальної середньої освіти або ж у профільних ліцеях.

3. Загальний обсяг навчального навантаження

Освітня програма має містити опис обсягу потижневого навчального навантаження та обґрунтування перерозподілу навчальних годин (якщо такий здійснюється). У додатках подаються таблиці з розподілом навчальних годин для кожного класу.

4. Опис очікуваних результатів навчання за освітніми галузями

Цей компонент доцільний, якщо освітня програма розробляється на основі Державного стандарту та містить очікувані результати, відмінні від тих, що вказані у типовій освітній програмі.

5. Перелік варіантів типових навчальних планів та модельних навчальних програм.

Освітня програма наповнюється також переліком навчальних програм із зазначенням їх авторів. Втім самі навчальні програми не є частиною програми та не додаються до програми — вони зберігаються у закладі як окремі документи. Натомість навчальні плани до кожного рівня освіти або класу розміщуються у додатках.

6. Форми організації освітнього процесу та методи навчання

У власній програмі школа надає більш докладний, ніж у типовій програмі, перелік форм, які застосовують учителі, щоб підкреслити специфіку роботи закладу освіти. Наприклад, можна відобразити проєктну діяльність як форму роботи, заняття у STEM-лабораторії, інтегровані уроки, інтерактивні заняття у формі ділових ігор, заняття-практикуми, дослідно-експериментальні заняття тощо. Додатково можна надати перелік педагогічних технологій, методів, які застосовують учителі закладу освіти, у тому числі авторських технологій.

Про застосування технологій дистанційного та/або змішаного навчання варто також зазначити у цьому розділі освітньої програми.

7. Опис інструментарію оцінювання

У цьому розділі заклад описує власну систему оцінювання, що складається з переліку видів та форм оцінювання, які застосовується у школі, критеріїв, шкал оцінювання, відповідних процедур та правил. Ці процедури і правила можуть описувати особливості оцінювання на різних рівнях освіти та різних навчальних предметів, особливостей семестрового і річного оцінювання, спільних правил, які будуть відображати культуру оцінювання в закладі освіти.

Загальну основу критеріїв оцінювання складають національні критерії. Втім окремо зазначається, якщо у школі наявні адаптовані для учнів, доповнені та конкретизовані вчителями критерії, або ж якщо учні залучаються до розроблення критеріїв само- та взаємооцінювання.

Загальні адаптовані критерії можна подати у додатку до освітньої програми. Проте критерії, що розробляються для оцінювання різних видів завдань, для різних занять або навчальних тем, додавати до освітньої програми не потрібно – достатньо зазначити про їх наявність і вказати, де вони розміщені.

Опис інструментарію оцінювання має містити також інформацію про те, яку шкалу оцінювання використовує школа. Якщо ж це власна, розроблена у закладі, шкала, то освітня програма має містити її короткий опис і способи переведення у національну шкалу.