Авдіївська загальноосвігня школа I-II ступенів №4 була заснована у 1904 році як церковно-приходська. До будівництва шкільного приміщення діти навчались в трьохкласній церковно-приходській школі. 3 1900 р. по 1902 р. почали будувати другий корпус школи на кошти земства. Повністю школа почала працювати з 1904 р. Першими вчителями були регент Бондаренко Степан Андрійович та його дружина.
У школі було три класи , в яких навчались 40 учнів. Діти вcix класів учились разом, вчились одні хлопчики. Вивчали російську мову, арифметику, Закон Божий та церковний спів. У перших двох класах писали на грифельних дошках, а у третьому класі видавалися зошити.
Після закінчення третього класу здавали екзамени в Авдіївці - 1, на яких були присутні священик, земське начальство, начальник депо. Екзамени здавали в письмовій формі з російської мови i арифметики, в усній формі здавали Закон Божий.
В той час у школі існували тілесні покарання: били лінійкою, ставили в куток на коліна i підсипали під них горох.
За царської влади уряд забороняв приймати дітей трудящих в середню та вищу школу. Освіта дітей трудящих мас обмежувалась початковою школою.
Наша школа зіграла велику роль в 1917 році. Територія, де стоїть школа,називалась тоді село Авдіївка. 25 грудня 1917 р. в нашій школі по церковному дзвону було скликано збори населення всього села Авдіївки. На цих зборах розглядались такі важливі питання:
1. Про міжнародне і внутрішнє положення країни.
2. Організація волосної ради робітничих і селянських депутатів.
Головою революційного комітету був обран Збєжнев Дмитро Федоровіч.
Першим головним завданням Авдіївської ради було завдання дістати хліб для бідного населення. Друга задача - облік землі, худоби і сільськогосподарського інвентаря поміщика Корчиці й великого господарства Піски Новоросійськой громади. У цей період Радянська влада поставила своєю задачею відмінити та знищити неграмотність, дати всьому народові освіту. Діти робітників та селян заповнили класні кімнати шкіл. Не стала винятком і наша школа . У школі були заборонені тілесні покарання. А Закон Божий був відмінений.
У роки громадянської війни 27 воїнів, колишніх учнів нашої школи, воювали в 4 Задніпровському полку. Їх командиром був полковник Сбєжнєв Д.Ф.
У 20-ті роки на території села Авдіївки було дві школи: «на горі» школа №5 і школа №4 (корпус №1). У нашій школі була початкова школа і 5-7 класи, у школі навчалося більше 100 учнів, а в 1930 р. в школі було уже 800 учнів. А директором школи був Пузиревський Євстратій Іванович.
Школа росла, приміщення було мале, тому знайшли такий вихід. Для початкових класів були пристосовані будівлі: колишній дім священика біля сільської ради і колишня «холодна» у дворі сільради, де сиділи заарештовані.
На вулиці Красній колишній дім купця Сахарова також став класами, там же були квартири для учителя та конюха.
Із-за відсутності спеціальної будівлі шкільної споруди школа була розкидана у 5 місцях, що дуже ускладнювало роботу школи. Заняття проходили в три зміни. Потрібно було терміново будувати школу. У 1932 р. за рішенням сільської ради почалось будівництво нової школи (другого корпусу). У 1933 р. будівництво нової шкільної споруди з 5 класних кімнат було завершено. А в 1936 р. семирічка була реорганізована у середню школу.
Напередодні Великої Вітчизняної Війни у школі було 1572 учні, яких навчало 52 учителі і два завучі для старших і початкових класів. У колективі було 8 учителів з вищою освітою, із-з незакінченою вищою і 31 учитель з середньою освітою.
Після закінчення школи багато хто з її випускників стали не тільки відомими людьми міста Авдіївки, наприклад, Пастарнак Олександр Григорович, Букреєва Ольга Пилипівна, Москавець Марія Омелянівна стали вчителями, Мікуліна Варвара Панасівна, Лозова Нонна Яківна - лікарями, Толмачов Пилип і Волков Леонід - льотчиками, Колосов Михайло Макарович - письменником. Останнього передвоєнного року директором школи був Кисіль Іван Григорович.
Школа в 1941 році, як і тисячі інших шкіл, пережила страшну трагедію і була спалена італійцями.
Восени 1942 року з ініціативі колишніх учнів нашої школи Русанова Леоніда і Білозьорова Михайла була створена підпільна комсомольська організація. Учасниками проводилась агітаційна робота серед молоді, спрямована на зрив мобілізації на роботи до Німеччини і до німецької армії. Члени цієї організації працювали на транспорті під час окупації, організовували саботаж на роботі, приймали участь в організації втечі радянських військовополонених працюючих в паровозному депо станції Ясинувата. Підпільною групою поширювались листівки, скинуті радянськими літаками. Працюючи на залізничному транспорті по ремонту колій, Доронін Ф.П. і Русанов Л. засипали піском букси вагонів, що призводило до горіння буксів. За мужність та відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських окупантів в період Великої Вітчизняної війни, Русанов Леонід Карпович був нагороджений медаллю «За відвагу» і Білозьоров Михайло Опанасович - медаллю «За бойові заслуги».
У 1945 році після звільнення Донбасу у спадщину від німецько-італійських окупантів залишились лише спалені будинки школи. Але потяг до знань у дітей був великий. Тому було прийнято рішення навчатися в 9-ти будинках, які були пристосовані до навчання і знаходились на близьких вулицях. Навчались у дві зміни. У кожному класі навчалось 45-50 учнів. Всього учнів було приблизно 800 чоловік. Необхідно було терміново відбудувати основний корпус школи, спалений фашистами. У відновлювальних роботах приймали активну участь учителі, учні.
Це були тяжкі післявоєнні роки, школа була напівзруйнована, але завдяки учням школи, батькам учнів, а також директору Янченку Якову Кузьмичу школа була відбудована і відкрита.
У 1950 році в урочистий обстановці напередодні 1 вересня на мітингу школу відкрив директор школи. Першими переступили поріг школи з букетами живих квітів учні-відмінники. А в 1953 році був перший післявоєнний випуск десятого класу.
На 01.01.1959 року в школі було 22 класи, в них 838 учнів. У школі був окремий фізико-хімічний кабінет, кімната для уроків фізичної культури, була майстерня. У 1961 була зроблена прибудова правого крила школи – три класні кімнати і їдальня. У 1980 р. був прибудований спортивний зал.
У 1998 році школа одержала статус україномовної. Усі класи в школі навчаються на українській мові.
У 2004 році наша школа відмітила свій ювілей - 100 - річчя школи з дня її заснування. Зараз у школі навчається 103 учні, педагогічний колектив складається з 15 учителів.
І.Ткаченко В' ячеслав Олександрович - директор ОШ №3
2.Костіна Валентина Костянтинівна - ОШ №1, учитель початкових класів
З.Єріна Людмила Генадіївна - ОШ № 5, учитель англійської мови
4.Шалагінова Галина Миколаївна - ОШ № 2, учитель російської мови та літератури
5.Меренкова Світлана Анатоліївна - ОШ № 6, учитель російської мови та літератури
б.Скрипниченко Ганна Олександрівна - ОШ № 6, учитель англійської мови
7.Тіпун Ірина Василівна - ОШ № 5, учитель географії
8.Бурова Ольга В' ячеславівна - ОШ № 7, учитель початкових класів
9.Колєсова Ольга Олексіївна-ОШ № 6,учитель укр.. мови і літ., інспектор міськвно
10.Несінова Валентина Олексіївна - ОШ № 5, учитель праці
Скидан Тетяна Олексіївна - учитель початкових класів
Харитоненко Наталія Олександрівна - учитель української мови і літератури
2.Кисіль Іван Григорович
3.Немченко Микола Матвійович
4.Янченко Яків Кузьмич
5.Шевченко Олексій Миколайович
8.3олотухін Валерій Олександрович
11.Коблякова Олена Василівна
12.Шерухіна Світлана Анатоліївна