«Школа издали - не школа, а будто плывет по черной воде среди темной ночи красивый пароход, зажжённый яркими огнями»
Михаил Колосов «Три куля черных сухарей».
Такими словами описав рідну школу колишній учень, а потім письменник М.М.Колосов
Авдіївська загальноосвігня школа I-II ступенів №4 була заснована у 1904 році як церковно-приходська. До будівництва шкільного приміщення діти навчались в трьохкласній церковно-приходській школі. 3 1900 р. по 1902 р. почали будувати другий корпус школи на кошти земства. Повністю школа почала працювати з 1904 р. Першими вчителями були регент Бондаренко Степан Андрійович та його дружина.
У школі було три класи , в яких навчались 40 учнів. Діти вcix класів учились разом, вчились одні хлопчики. Вивчали російську мову, арифметику, Закон Божий та церковний спів. У перших двох класах писали на грифельних дошках, а у третьому класі видавалися зошити.
Після закінчення третього класу здавали екзамени в Авдіївці - 1, на яких були присутні священик, земське начальство, начальник депо. Екзамени здавали в письмовій формі з російської мови i арифметики, в усній формі здавали Закон Божий.
В той час у школі існували тілесні покарання: били лінійкою, ставили в куток на коліна i підсипали під них горох.
За царської влади уряд забороняв приймати дітей трудящих в середню та вищу школу. Освіта дітей трудящих мас обмежувалась початковою школою.
Наша школа зіграла велику роль в 1917 році. Територія, де стоїть школа,називалась тоді село Авдіївка. 25 грудня 1917 р. в нашій школі по церковному дзвону було скликано збори населення всього села Авдіївки. На цих зборах розглядались такі важливі питання:
1. Про міжнародне і внутрішнє положення країни.
2. Організація волосної ради робітничих і селянських депутатів.
Головою революційного комітету був обран Збєжнев Дмитро Федоровіч.
Першим головним завданням Авдіївської ради було завдання дістати хліб для бідного населення. Друга задача - облік землі, худоби і сільськогосподарського інвентаря поміщика Корчиці й великого господарства Піски Новоросійськой громади. У цей період Радянська влада поставила своєю задачею відмінити та знищити неграмотність, дати всьому народові освіту. Діти робітників та селян заповнили класні кімнати шкіл. Не стала винятком і наша школа . У школі були заборонені тілесні покарання. А Закон Божий був відмінений.
У роки громадянської війни 27 воїнів, колишніх учнів нашої школи, воювали в 4 Задніпровському полку. Їх командиром був полковник Сбєжнєв Д.Ф.
У 20-ті роки на території села Авдіївки було дві школи: «на горі» школа №5 і школа №4 (корпус №1). У нашій школі була початкова школа і 5-7 класи, у школі навчалося більше 100 учнів, а в 1930 р. в школі було уже 800 учнів. А директором школи був Пузиревський Євстратій Іванович.
Школа росла, приміщення було мале, тому знайшли такий вихід. Для початкових класів були пристосовані будівлі: колишній дім священика біля сільської ради і колишня «холодна» у дворі сільради, де сиділи заарештовані.
На вулиці Красній колишній дім купця Сахарова також став класами, там же були квартири для учителя та конюха.
Із-за відсутності спеціальної будівлі шкільної споруди школа була розкидана у 5 місцях, що дуже ускладнювало роботу школи. Заняття проходили в три зміни. Потрібно було терміново будувати школу. У 1932 р. за рішенням сільської ради почалось будівництво нової школи (другого корпусу). У 1933 р. будівництво нової шкільної споруди з 5 класних кімнат було завершено. А в 1936 р. семирічка була реорганізована у середню школу.
Напередодні Великої Вітчизняної Війни у школі було 1572 учні, яких навчало 52 учителі і два завучі для старших і початкових класів. У колективі було 8 учителів з вищою освітою, із-з незакінченою вищою і 31 учитель з середньою освітою.
Після закінчення школи багато хто з її випускників стали не тільки відомими людьми міста Авдіївки, наприклад, Пастарнак Олександр Григорович, Букреєва Ольга Пилипівна, Москавець Марія Омелянівна стали вчителями, Мікуліна Варвара Панасівна, Лозова Нонна Яківна - лікарями, Толмачов Пилип і Волков Леонід - льотчиками, Колосов Михайло Макарович - письменником. Останнього передвоєнного року директором школи був Кисіль Іван Григорович.
Школа в 1941 році, як і тисячі інших шкіл, пережила страшну трагедію і була спалена італійцями.
Восени 1942 року з ініціативі колишніх учнів нашої школи Русанова Леоніда і Білозьорова Михайла була створена підпільна комсомольська організація. Учасниками проводилась агітаційна робота серед молоді, спрямована на зрив мобілізації на роботи до Німеччини і до німецької армії. Члени цієї організації працювали на транспорті під час окупації, організовували саботаж на роботі, приймали участь в організації втечі радянських військовополонених працюючих в паровозному депо станції Ясинувата. Підпільною групою поширювались листівки, скинуті радянськими літаками. Працюючи на залізничному транспорті по ремонту колій, Доронін Ф.П. і Русанов Л. засипали піском букси вагонів, що призводило до горіння буксів. За мужність та відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських окупантів в період Великої Вітчизняної війни, Русанов Леонід Карпович був нагороджений медаллю «За відвагу» і Білозьоров Михайло Опанасович - медаллю «За бойові заслуги».
У 1945 році після звільнення Донбасу у спадщину від німецько-італійських окупантів залишились лише спалені будинки школи. Але потяг до знань у дітей був великий. Тому було прийнято рішення навчатися в 9-ти будинках, які були пристосовані до навчання і знаходились на близьких вулицях. Навчались у дві зміни. У кожному класі навчалось 45-50 учнів. Всього учнів було приблизно 800 чоловік. Необхідно було терміново відбудувати основний корпус школи, спалений фашистами. У відновлювальних роботах приймали активну участь учителі, учні.
Авдіївська загальноосвігня школа I-II ступенів №4 була заснована у 1904 році як церковно-приходська. До будівництва шкільного приміщення діти навчались в трьохкласній церковно-приходській школі. 3 1900 р. по 1902 р. почали будувати другий корпус школи на кошти земства. Повністю школа почала працювати з 1904 р. Першими вчителями були регент Бондаренко Степан Андрійович та його дружина.
У школі було три класи , в яких навчались 40 учнів. Діти вcix класів учились разом, вчились одні хлопчики. Вивчали російську мову, арифметику, Закон Божий та церковний спів. У перших двох класах писали на грифельних дошках, а у третьому класі видавалися зошити.
Після закінчення третього класу здавали екзамени в Авдіївці - 1, на яких були присутні священик, земське начальство, начальник депо. Екзамени здавали в письмовій формі з російської мови i арифметики, в усній формі здавали Закон Божий.
В той час у школі існували тілесні покарання: били лінійкою, ставили в куток на коліна i підсипали під них горох.
За царської влади уряд забороняв приймати дітей трудящих в середню та вищу школу. Освіта дітей трудящих мас обмежувалась початковою школою.
Наша школа зіграла велику роль в 1917 році. Територія, де стоїть школа,називалась тоді село Авдіївка. 25 грудня 1917 р. в нашій школі по церковному дзвону було скликано збори населення всього села Авдіївки. На цих зборах розглядались такі важливі питання:
1. Про міжнародне і внутрішнє положення країни.
2. Організація волосної ради робітничих і селянських депутатів.
Головою революційного комітету був обран Збєжнев Дмитро Федоровіч.
Першим головним завданням Авдіївської ради було завдання дістати хліб для бідного населення. Друга задача - облік землі, худоби і сільськогосподарського інвентаря поміщика Корчиці й великого господарства Піски Новоросійськой громади. У цей період Радянська влада поставила своєю задачею відмінити та знищити неграмотність, дати всьому народові освіту. Діти робітників та селян заповнили класні кімнати шкіл. Не стала винятком і наша школа . У школі були заборонені тілесні покарання. А Закон Божий був відмінений.
У роки громадянської війни 27 воїнів, колишніх учнів нашої школи, воювали в 4 Задніпровському полку. Їх командиром був полковник Сбєжнєв Д.Ф.
У 20-ті роки на території села Авдіївки було дві школи: «на горі» школа №5 і школа №4 (корпус №1). У нашій школі була початкова школа і 5-7 класи, у школі навчалося більше 100 учнів, а в 1930 р. в школі було уже 800 учнів. А директором школи був Пузиревський Євстратій Іванович.
Школа росла, приміщення було мале, тому знайшли такий вихід. Для початкових класів були пристосовані будівлі: колишній дім священика біля сільської ради і колишня «холодна» у дворі сільради, де сиділи заарештовані.
На вулиці Красній колишній дім купця Сахарова також став класами, там же були квартири для учителя та конюха.
Із-за відсутності спеціальної будівлі шкільної споруди школа була розкидана у 5 місцях, що дуже ускладнювало роботу школи. Заняття проходили в три зміни. Потрібно було терміново будувати школу. У 1932 р. за рішенням сільської ради почалось будівництво нової школи (другого корпусу). У 1933 р. будівництво нової шкільної споруди з 5 класних кімнат було завершено. А в 1936 р. семирічка була реорганізована у середню школу.
Напередодні Великої Вітчизняної Війни у школі було 1572 учні, яких навчало 52 учителі і два завучі для старших і початкових класів. У колективі було 8 учителів з вищою освітою, із-з незакінченою вищою і 31 учитель з середньою освітою.
Після закінчення школи багато хто з її випускників стали не тільки відомими людьми міста Авдіївки, наприклад, Пастарнак Олександр Григорович, Букреєва Ольга Пилипівна, Москавець Марія Омелянівна стали вчителями, Мікуліна Варвара Панасівна, Лозова Нонна Яківна - лікарями, Толмачов Пилип і Волков Леонід - льотчиками, Колосов Михайло Макарович - письменником. Останнього передвоєнного року директором школи був Кисіль Іван Григорович.
Школа в 1941 році, як і тисячі інших шкіл, пережила страшну трагедію і була спалена італійцями.
Восени 1942 року з ініціативі колишніх учнів нашої школи Русанова Леоніда і Білозьорова Михайла була створена підпільна комсомольська організація. Учасниками проводилась агітаційна робота серед молоді, спрямована на зрив мобілізації на роботи до Німеччини і до німецької армії. Члени цієї організації працювали на транспорті під час окупації, організовували саботаж на роботі, приймали участь в організації втечі радянських військовополонених працюючих в паровозному депо станції Ясинувата. Підпільною групою поширювались листівки, скинуті радянськими літаками. Працюючи на залізничному транспорті по ремонту колій, Доронін Ф.П. і Русанов Л. засипали піском букси вагонів, що призводило до горіння буксів. За мужність та відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських окупантів в період Великої Вітчизняної війни, Русанов Леонід Карпович був нагороджений медаллю «За відвагу» і Білозьоров Михайло Опанасович - медаллю «За бойові заслуги».
У 1945 році після звільнення Донбасу у спадщину від німецько-італійських окупантів залишились лише спалені будинки школи. Але потяг до знань у дітей був великий. Тому було прийнято рішення навчатися в 9-ти будинках, які були пристосовані до навчання і знаходились на близьких вулицях. Навчались у дві зміни. У кожному класі навчалось 45-50 учнів. Всього учнів було приблизно 800 чоловік. Необхідно було терміново відбудувати основний корпус школи, спалений фашистами. У відновлювальних роботах приймали активну участь учителі, учні.
Школа у період 1945-1990 років
Це були тяжкі післявоєнні роки, школа була напівзруйнована, але завдяки учням школи, батькам учнів, а також директору Янченку Якову Кузьмичу школа була відбудована і відкрита.
У 1950 році в урочистий обстановці напередодні 1 вересня на мітингу школу відкрив директор школи. Першими переступили поріг школи з букетами живих квітів учні-відмінники. А в 1953 році був перший післявоєнний випуск десятого класу.
На 01.01.1959 року в школі було 22 класи, в них 838 учнів. У школі був окремий фізико-хімічний кабінет, кімната для уроків фізичної культури, була майстерня. У 1961 була зроблена прибудова правого крила школи – три класні кімнати і їдальня. У 1980 р. був прибудований спортивний зал.
Школа у перїод незалежності України
У 1998 році школа одержала статус україномовної. Усі класи в школі навчаються на українській мові.
У 2004 році наша школа відмітила свій ювілей - 100 - річчя школи з дня її заснування. Зараз у школі навчається 103 учні, педагогічний колектив складається з 15 учителів.
Багато випускників нашої школи стали учителями і зараз працюють в школах Авдіївки:
І.Ткаченко В' ячеслав Олександрович - директор ОШ №3
2.Костіна Валентина Костянтинівна - ОШ №1, учитель початкових класів
З.Єріна Людмила Генадіївна - ОШ № 5, учитель англійської мови
4.Шалагінова Галина Миколаївна - ОШ № 2, учитель російської мови та літератури
5.Меренкова Світлана Анатоліївна - ОШ № 6, учитель російської мови та літератури
б.Скрипниченко Ганна Олександрівна - ОШ № 6, учитель англійської мови
7.Тіпун Ірина Василівна - ОШ № 5, учитель географії
8.Бурова Ольга В' ячеславівна - ОШ № 7, учитель початкових класів
9.Колєсова Ольга Олексіївна-ОШ № 6,учитель укр.. мови і літ., інспектор міськвно
10.Несінова Валентина Олексіївна - ОШ № 5, учитель праці
Сьогодні в школі працюють ті, хто самі були учнями , а зараз вчителі.
Копач Наталія Павлівна - учитель початкових класів
Скидан Тетяна Олексіївна - учитель початкових класів
Харитоненко Наталія Олександрівна - учитель української мови і літератури
Скидан Тетяна Олексіївна - учитель початкових класів
Харитоненко Наталія Олександрівна - учитель української мови і літератури
За період існування школи директорами були:
1.Пузиревський Євстратій Іванович
2.Кисіль Іван Григорович
3.Немченко Микола Матвійович
4.Янченко Яків Кузьмич
5.Шевченко Олексій Миколайович
2.Кисіль Іван Григорович
3.Немченко Микола Матвійович
4.Янченко Яків Кузьмич
5.Шевченко Олексій Миколайович
6.Ткаченко Григорій Максимович
7.Толбатова Роза Іванівна
8.3олотухін Валерій Олександрович
8.3олотухін Валерій Олександрович
9.Доронін В' ячеслав Олександрович
10.Ємельченко Сергій Анатолійович
11.Коблякова Олена Василівна
12.Шерухіна Світлана Анатоліївна
11.Коблякова Олена Василівна
12.Шерухіна Світлана Анатоліївна
13.Нєкрасова Алла Робертівна
14. Дєброва Дана Тарасівна
15. Атаманова Світлана Іванівна
16. Дейнега Оксана Володимирівна