Масляна - древнє слов'янське свято, що дісталося нам у
спадщину від язичеської культури, яке збереглося й після прийняття
християнства. Масляна була сприйнята християнською церквою фактично як
релігійне свято й одержала назву Сирного чи Сиропусного тижня, але це не
змінило її внутрішньої суті. Масляна приходиться на тиждень, що передує
Великому посту. Масляна - це, насамперед, ситна їжа. Тому немає нічого
неправильного в тому, щоб у цей час поласувати, скуштувати щось смачненьке і не
відмовляти собі ні в чому. У традиційному побуті завжди вважалося, що людина,
яка погано і нудно провела тиждень, буде невезучою протягом усього року.
Початок Масляної коливається від 3 лютого до 14 березня. Масляна - це веселе проведення зими, осяяне радісним
чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці,
неодмінний атрибут свята, мали ритуальне значення: круглі, рум'яні, гарячі,
вони являли собою символ сонця. Проходили століття, мінялося життя, із
прийняттям на Русі християнства з'явилися нові, церковні свята, але широка
Масляна продовжувала жити. Її зустрічали і проводжали з тим же нестримним
молодецтвом, що й у язичеські часи. Масляну в народі завжди любили і ласкаво
називали "цукрові вуста", "чесна масляна",
"перепілочка", "перебуха", "об'їдуха", "ясочка". Чому масляна називається масляною? Є кілька пояснень появі назви свята "Масляна". За одним із тверджень в основі появи слова
"масляна" лежить традиція випікання млинців і пов'язана з тим, що
люди як могли, намагалися залучити милість сонечка, умовити його побільше гріти
замерзлу землю. Крім того, у селах об'їжджали кілька разів село на конях,
прикрашали колесо від воза і на тичині носили його по вулицях, водили хороводи.
Вважалося, що подібні церемонії "умаслюють" сонце, роблять його
добрішим. Звідси й назва - "Масляна". За іншою версією назва свята виникла тому, що на цьому тижні
за православним звичаєм м'ясо вже виключається з їжі, а молочні продукти ще
можна вживати - от і печуть млинці. Саме тому Масляну називають Сирним тижнем. А якщо вірити легендам, то Масляна народилася на Півночі,
батьком її був Мороз. Одного разу якийсь чоловік помітив її й попросив
допомогти людям, зігріти та розвеселити їх. І Масляна прийшла, але не тендітною
дівчинкою, що ховалася в лісі, а бабою з рум'яними щоками, не з посмішкою на
вустах, а з реготом. Вона змусила людей забути про зиму, розігріла кров у їх
жилах, схопила за руки і пустилася з ними танцювати до непритомності. От тому в
давнину Масляна була веселим святом. Масляна в різних народів В Україні останній тиждень м'ясниць носив
кілька назв - "Масляна", "Сиропусний тиждень",
"Пущення", "Загальниця", "Ніжкові заговини",
"Колодій". У понеділок - в перший день - влаштовувалися загальні
ігрища, накривали столи із солодкими стравами. Діти ладили ранком солом'яну
ляльку - Масляну - так наряджали її в каптан і шапку. На другий день, у вівторок, дівчата та хлопці запрошувалися
покататися на гірках, поїсти млинців. Тещі запрошували своїх зятів на млинці,
гукали всіх рідних. На четвертий день возять опудало на колесі, співають
пісень, проводять кулачні бої. На п'ятий день зяті пригощали млинцями своїх тещ, іноді - і
всю рідню. Зять зобов'язаний був з вечора особисто запросити тещу. У шостий день розгульного тижня молода наречена запрошувала
своїх рідних до себе. У цей день будували на ріках, ставках і полях сніжне
містечко з вежами і воротами, потім ватага розділялася: одні охороняли
містечко, інші повинні були силою взяти його. Звичаї останнього дня Масляної пов'язані з культом предків,
прощання з Масляною супроводжувалися різними обрядами. Солом'яну ляльку -
"Масляну" - урочисто спалювали, а попіл від опудала розсіювали по
полю, щоб додати сили посіву, майбутньому врожаю. У неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили
пробачення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд,
а тому годилося "помиритися з тими, хто на цьому світі". У такий
спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів
між людьми. У Шотландії на Масляну було прийнято пекти
"пісні коржі". У складені разом долоні насипали жменю вівсяного
борошна, потім борошно міцно стискали в долонях і занурювали в холодну воду, а
отриману кульку випікали на вогнищі прямо в гарячій золі. Випічку млинців
шотландці вважають важливим актом, у якому намагаються взяти участь усі члени
родини: один змазує олією сковороду, інший ллє на неї тісто, третій перевертає
млинець. В одному з міст Англії вже багато років
проводяться змагання з бігу жінок із млинцями. У 11.45 лунає дзенькіт
"млинцевого дзвону". Кожна жінка біжить з гарячою сковорідкою і
млинцем. Правила змагань наказують, що учасниці повинні бути не молодшими 18
років; на кожній обов'язково - фартух і косинка; під час бігу потрібно не менше
трьох разів підкинути млинець на сковороді й піймати його. Перша жінка, що
передасть млинець дзвонарю, стає чемпіонкою млинцевих гонок року й одержує
нагороду - поцілунок дзвонаря. У школах Данії в ці дні проводяться
театральні вистави, концерти. Школярі обмінюються знаками дружби, передають
своїм друзям через знайомих жартівні листи без зворотної адреси. Якщо хлопчик
одержить такий лист від дівчинки й угадає її ім'я, то на Великдень вона має подарувати
йому шоколад. У Польщі існують свої звичаї відзначення Масляної. Горді
полячки, приспавши вашу пильність оладками, пончиками і горілкою, на десерт
неодмінно потягають вас за волосся. В останній день Масляної можна зайти в
трактир, де скрипаль буде "продавати" незаміжніх дівчат. А в Чехії в ці веселі дні молоді хлопці з
вимазаними сажею обличчями під музику обходять усе село, везучи за собою
оздоблений дерев'яний брусок - "клатик". Він вішається кожній дівчині
на шию або прив'язується до руки чи ноги. Бажаєш відкупитися - плати. У Югославії під час святкування Масляної вас неодмінно посадять у
свиняче корито і потягнуть по селу. А на даху власного будинку ви можете знайти
фігуру солом'яного діда. В Російській імперії були свої звичаї зустрічі та проводів цього свята. У
1722 році, наприклад, з нагоди укладення Ништадтського миру після майже
двадцятилітньої війни зі Швецією, Петро I запросив на святкування Масляної
іноземних послів. Катання на конях імператор відкрив небаченим видовищем. Петро
їхав по заметах на кораблі, у якому були запряжені шістнадцять коней. Слідом за
ним рухалася гондола, у якій сиділа цариця Катерина, одягнена простою селянкою.
Далі рухалися інші кораблі й сани, запряжені різними звірами. Катерина II дуже любила катання з гори, каруселі, які
влаштовували в Москві при Покровському палаці, куди імператриця любила в
Масляну їздити всім двором. А з нагоди своєї коронації, наслідуючи Петрові I, влаштувала
в Москві на масляному тижні грандіозний маскарадний хід за назвою
"Торжествуюча Мінерва". Три дні їздила по місту маскарадна процесія,
яка, за задумом імператриці, повинна була представити різні суспільні пороки -
хабарництво, казнокрадство, чиновницьку тяганину та інше. Процесію складали
чотири тисячі діючих осіб та двісті колісниць. А коли Катерина II дочекалася народження онука Олександра,
якому потай мала намір передати престол, обійшовши нелюбимого сина Павла,
імператриця на радостях влаштувала для своїх наближених воістину
"брильянтову" Масляну. Тим, хто виявлявся у виграші в затіяних після
вечері іграх, імператриця підносила діамант. За вечір вона роздарувала своїм
наближеним близько 150 діамантів, що вражали своєю ціною і рідкісною красою. В наш час на Масляну влаштовують ярмарки, фестивалі,
концерти, святкові гуляння.
Підготувала: Н.М. Артюхова
|
